Можна також говорити про існування як внутрішніх, так і зовнішніх перешкод, що заважають слуханню.

До зовнішніх перешкод слухання відносяться:

· Фізичний дискомфорт. Спека, холод, утома чи головний біль погіршують здатність слухати і приділяти увагу співроз­мовнику.

· Переривання і перешкоди. Телефонні дзвінки, стукіт за стінкою, гудіння вентилятора й інші зовнішні подразники можуть відволікати від ходу бесіди.

· Зайнятість думками про інші речі. Думки про інші зустрічі, невідкладні справи і термінові повідомлення можуть відволікати.

· Заздалегідь підготовлені відповіді. Відповіді-заготовки на реальні проблеми людей чи спроби швидко віднести ці проблеми до тієї чи іншої категорії можуть заважати вам уважно слухати.

· Готовність до нудьги. Чекання нудьги від спілкування з пев­ними людьми означає, що ви заздалегідь намагаєтеся віддалитися від них, не давши їм жодних шансів.

· Розмови про самого себе. Надмірна заклопотаність самим собою і власними проблемами руйнує процес спілкування.

· Персоналізація. Припущення, що співрозмовник говорить про вас, хоча це не так, обмежує ваше сприйняття.

· Ставлення до співрозмовника. Симпатія чи ворожість до співрозмовника можуть зіпсувати слухання.

· Вибіркове слухання. Сприйняття тільки частини того, що говорить співрозмовник, через розбіжність особистих переконань чи думок слухача зі змістом сприйнятого повідомлення веде до неприйняття всієї розмови, тому що думка співрозмовника не має значення для нього.

· Співрозмовник говорить недостатньо голосно чи пошепки.

· Акцент у того, хто говорить, монотонність, занадто швид­кий чи повільний темп мовлення.

· Відволікаюча зовнішність співрозмовника, його манери (манірність чи неадекватність міміки і т. ін.).

· Оточення чи пейзаж за вікном.

· Погана акустика.

· Обмеженість у часі, відчуття, що регламент вичерпано.

· Надмірне завантаження роботою, необхідність робити кіль­ка речей одночасно.

· Колір стін у приміщенні (червоний — дратує, темно-сірий — гнітить).

Внутрішні перешкоди слухання пов'язані, як правило, зі шкі­дливими звичками того, хто слухає, «міркувати про що-небудь ще» (про співрозмовника, про те, як він мене сприймає, що думає про мене і т. ін.).



Більшість людей оцінюють точність свого слухання на 70—80 %. Однак цілий ряд досліджень показав, що в дійсності ефективність слухання у більшості людей становить 25 %, тобто 75 % почутих повідомлень втрачаються. Наслідки, до яких може призвести не­точне сприйняття чи перекручування інформації під час слухан­ня, наочно демонструє дитяча гра «зіпсований телефон».

Те, що відбувається зі змістом повідомлення в процесі переда­вання його від однієї людини до іншої, можна умовно зобразити таким чином:


3434671570952207.html
3434725578687347.html
    PR.RU™